«СОЦІАЛЬНА РОБОТА»

Людське життя, існування особистості, її прагнення, домагання, розкриття внутрішнього потенціалу, психічне і фізичне здоров’я, професійне становлення були і є у фокусі уваги багатьох професій, які належать до типу «Людина-людина». Серед них особливо актуальними є спеціальності психолога, соціального працівника.

Кафедру соціальної роботи очолює Шахрай Валентина Михайлівна, доцент, кандидат педагогічних наук, відмінник освіти України, переможець конкурсу 2013 року кращий викладач – науковець Університету «Україна» у номінації «Кращий викладач-керівник НДРС».

Викладачами кафедри працюють: Плівачук Катерина Володимирівна, доцент, кандидат педагогічних наук, заслужений вчитель України, переможець конкурсу 2012 кращий викладач – науковець Університету «Україна» у номінації «Кращий викладач-фахівець».; Панченко Тетяна Леонідівна, кандидат психологічних наук, відмінник освіти України, переможець конкурсу 2013 кращий викладач – науковець Університету «Україна» у номінації «Кращий викладач-фахівець»; Селезньова Олександра Олександрівна, кандидат біологічних наук; Никоненко Юлія Владиславівна, кандидат психологічних наук; Волинець Ірина Миколаївна, доцент, кандидат педагогічних наук; Трофименко Наталія Євгенівна, старший викладач; Загурська Світлана Миколаївна, старший викладач; Харенко Тетяна Анатоліївна, асистент; Коваль Вікторія Сергіївна, асистент.

Напрям підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями «бакалавр» та «спеціаліст», з яких здійснюється освітня діяльність, у повній мірі відповідає напрямку 231 «Соціальна робота», зазначеній у ліцензії, рівні акредитації та ліцензійному обсягу прийому.

Основою організації навчального процесу з підготовки фахівців спеціальності 231 «Соціальна робота» є навчальний план, який у встановленому порядку узгоджений Інститутом системних досліджень та НМК з соціальної роботи. Кафедрою соціальної роботи розроблені і використовуються навчально-методичні комплекси, збірники методичних матеріалів, що включають тематичні плани, програми, робочі програми, плани семінарських занять, контрольні питання, теми рефератів, літературні джерела та інші матеріали. Розроблені та оновлені всі методичні матеріали з дисциплін 1, 2, 3, 4 та 5 курсів. Всi програми та iншi методичнi матерiали розробленi професорсько-викладацьким складом кафедри з урахуванням досвiду провiдних вищих навчальних закладiв та кафедр профілю соціальної роботи України.

Члени кафедри активну участь беруть у роботi науково-практичних конференцiях, семiнарах, якi проводяться науковими установами України, беруть участь у пiдготовцi i виданнi навчальних та практичних підручників, посiбникiв для потреб навчального процесу та практики.

Викладачі кафедри є авторами підручників, навчальних посібників, які затверджено Міністерством освіти і науки України для студентів вищих навчальних закладів:

  1. Шахрай В.М.Технології соціальної роботи. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 464 с.
  2. Никоненко Ю.В. Соціальна психологія організацій і управління: підручник – К.: Центр учбової літератури, 2009.- 681 с.
  3. Словник соціального працівника. / Автори- укладачі Плівачук К.В., Селезньова О.О., Панченко Т.Л. – Біла Церква, БІЕУ, 2010 – 74 с.
  4. Плівачук К. В. Соціально-педагогічна робота з батьками в закладах освіти-Біла Церква: КОІПОПК, 2010.-297с.

Сучасний соціальний працівник вбачає своє завдання в тому, щоб людина, якій він допомагає, у подальшому мала змогу обходитися без цієї допомоги, що і є показником професійного успіху. Процес, за допомогою якого цього досягають, називають по-різному: реабілітацією, нормалізацією, реадаптацією.

Головне завдання соціальної роботи полягає в тому, щоб повернути «клієнтові» здатність діяти самостійно за певних соціальних умов. Ідея «професіоналізму», яка задає відповідну модель і стандарт поведінки, істотно вплинула і на організацію соціальної роботи в цілому – від низової до глобальної. Вона обумовила ідейну єдність, що характеризує професію як деяку спілку. Незважаючи на різноманітність сфер спеціалізації (різні категорії клієнтів, різні стилі роботи, різні теоретичні підходи), в соціальній роботі визначилася загальна специфіка, яка дозволяє вважати її професією, а не просто строкатим переліком функцій.

Характер діяльності вимагає від соціальних працівників знання широкого кола питань: організації системи соціального забезпечення взагалі, відповідного законодавства, елементів соціології та економіки, конкретних прийомів індивідуальної роботи з людьми. Тобто передбачається необхідність знань про людину в прикладній психології.

Разом із тим соціальній роботі притаманні певні особливості. Характер проблем, із якими вона стикається, не дозволяє запропонувати однозначні методи їх ефективного вирішення. Будь-які недоліки тут найбільш помітні. Тому прорахунки сім’ї, суспільства у багатьох країнах вважаються виною саме соціальних працівників. «Молодість» професії пояснює відсутність у неї міцних позицій в академічному та адміністративному світі. Спроби спеціалістів соціальної сфери розробити об’єктивно наукові способи вирішення людських проблем часто викликають недовіру у зв’язку з тим, що ця сфера розглядається перш за все як особиста і побутова. Позиція соціальних працівників як спеціалістів-професіоналів передбачає об’єктивність і неупередженість, проте вони рідко залишаються байдужими, постійно стикаючись із потужним зарядом людських страждань.

Сьогодні більшість соціальних працівників, як і вчителі, лікарі, інші представники гуманітарних професій, працюють у державних та інших офіційних установах. Але при цьому (це особливість даної професії) не є виконавцями «наказу зверху», бюрократами, які турбуються лише про раціональність діяльності, про те, щоб при мінімальних затратах отримати максимальну віддачу для себе і для держави. Професіоналів соціальної роботи вирізняють особливий статус і знання, спираючись на які вони об’єктивно оцінюють ситуацію.

Основою професійних знань соціальних працівників є дві функціональні концепції: по-перше, власне ідея професіоналізму, по-друге, ставлення до прав людини. Соціальний працівник, який усвідомлено обрав свій фах, осягнув його суспільну місію і моральну сутність, успіх своєї роботи вбачає в облагородженні світу людей, які з різних причин опинилися у складних життєвих обставинах, у сповненні цього світу, як би це не було складно, позитивними емоціями, у відчутті своєї потрібності суспільству і конкретним людям. Ця робота потребує не тільки певних професійних знань, уміння використовувати найпродуктивніші для кожної конкретної ситуації форми, методи, технології соціальної роботи, а й відповідних особистісних якостей, без яких багатьом вона може здаватися рутинною, надто обтяжливою і замість користі приносити шкоду клієнтам і суспільству. З цього погляду особливо важливими є такі індивідуальні якості соціального працівника, як гуманістична спрямованість, особиста і соціальна відповідальність, загострене почуття справедливості, власна гідність і повага до гідності іншої людини, терпимість, ввічливість, порядність, емпатійність (здатність співпереживати, співчувати), готовність зрозуміти клієнта і прийти йому на допомогу, уважність, старанність, щирість, комунікабельність, соціальна адаптованість.

У більшості наукових досліджень особистісні якості соціального працівника поділяють на групи. Психофізіологічні характеристики, від яких залежать здібності до цього виду діяльності. До них належать психічні процеси (сприйняття, пам’ять, уява, мислення), психічні стани (втома, апатія, стрес, тривожність, депресія), увага як стан свідомості, емоційні та вольові прояви (стриманість, індиферентність, наполегливість, послідовність, імпульсивність). Психологічні характеристики мають відповідати вимогам до фахової діяльності соціальних працівників. Одні з них є базовими, інші – на перший погляд другорядними. Невідповідність когось із соціальних працівників психологічним вимогам до цієї діяльності не завжди швидко породжує негативні наслідки в роботі, проте за неблагополучних умов вони є неминучими. Психологічна невідповідність вимогам професії особливо різко виявляється у складних ситуаціях, за необхідності мобілізації всіх особистих ресурсів для розв’язання складних, небуденних проблем. Наприклад, допомагаючи людям похилого віку, соціальний працівник може зіткнутися з необхідністю долати загострення стосунків. За таких обставин недоцільно поглиблювати конфлікт, акцентувати увагу на ньому, наполягати на власному баченні ситуації. Більш продуктивними є розмови тільки про факт розбіжностей, без особистісних оцінок, образливих слів. Позиція соціального працівника має бути переконливою, аргументованою. Зауваживши, що співбесідник почав надмірно хвилюватися, необхідно запропонувати відкласти на якийсь час розв’язання конфліктної ситуації.

Психологічні якості, що характеризують соціального працівника як особистість. До цієї групи якостей належать самоконтроль, самокритичність, самооцінка власних вчинків, а також стресовитривалість (фізична тренованість, самонавіювання, вміння переключатися й управляти власними емоціями). Вони допомагають уникнути професійних стресів, здійснювати самоменеджмент – послідовне, цілеспрямоване використання ефективних методів і технологій самореалізації, саморозвитку творчого потенціалу. Наприклад, працівники у громаді повинні бути здатними до ініціативи, діяти за умов ризику, впроваджувати новаторські ідеї. Для цього необхідні висока сприйнятливість до нового, здатність працювати самостійно, створювати власну мережу підтримки, розв’язувати конфлікти у громаді, а також суперечливі ситуації взаємодії громади із зовнішнім середовищем.

Психолого-педагогічні якості, від яких залежить ефект особистої привабливості. Такими якостями є комунікабельність (уміння швидко налагоджувати контакт із людьми); емпатійність (вловлювання настрою людей, виявлення їхніх установок і очікувань, співпереживання); атрактивність (зовнішня привабливість особистості); красномовність (вміння гарно, майстерно говорити, ораторський хист) тощо.

Соціальним працівникам доводиться весь час мати справу з різними людьми (клієнтами, місцевими мешканцями, фахівцями, консультантами). Їх усне, письмове спілкування з ними має бути довірливим, переконливим, що є передумовою його ефективності. Для цього необхідні володіння навичками презентації своїх ідей перед різними групами, під час різних зібрань, написання звітів, проектних заявок, уміння обґрунтовувати ідеї, знаходити союзників, просувати проекти громади, використовувати можливості служб і послуг тощо. Певну теоретичну, практичну, орієнтаційну цінність має для соціальних працівників такий перелік їх особистісних якостей: а) емпатія – вміння бачити світ очима іншої людини; б) повага, реагування на проблему клієнта так, щоб вселити йому впевненість у здатності подолати її; в) конкретність і чіткість; г) знання себе і вміння допомагати іншим у самопізнанні; ґ) щирість, вміння природно поводитися у стосунках із клієнтом; д) дотримання правила «тут і тепер», що зобов’язує до невідкладного розв’язання проблеми, задоволення потреб клієнта.

Фахова соціальна робота спирається на принцип гуманізму, відповідно до якого найвищою цінністю в суспільстві є людина. Гуманність соціальної роботи виявляється в різних формах, найпоширенішою з яких є альтруїзм. Сучасний соціальний працівник – це фахівець у галузі соціальної інженерії і соціальних технологій. Як соціолог і педагог він має глибоко знати правові, моральні, психологічні регулятори життєдіяльності людей, має бути здатним і готовим прийти їм на допомогу, надавати її кваліфіковано, доброзичливо і терпеливо.

Незалежно від конкретних умов професійної діяльності фахівець із соціальної роботи повинен:

  • знати теоретичні й методологічні засади соціальної роботи, її історичні корені, традиції, вітчизняний і зарубіжний досвід, сучасні завдання, методи організації соціального захисту населення;
  • володіти навичками соціально-психологічного і ситуаційного аналізу, діагностики умов і рівня життєдіяльності різних соціальних категорій і груп населення;
  • уміти проводити соціологічні дослідження, прогнозувати розвиток соціальних процесів і враховувати їх результати у своїй роботі, а також під час урегулювання соціальних конфліктів;
  • володіти організаторськими здібностями, високою загальною культурою, педагогічним хистом, бути комунікабельним, товариським, співчутливим, готовим до самопожертви;
  • мати необхідну методико-психологічну підготовку, бути спостережливим, уважним, милосердним, витриманим, скромним тощо;
  • бути готовим надавати кваліфіковану юридичну допомогу під час захисту прав клієнтів.

Соціальний працівник повинен:

  • володіти основами пенсійної справи, соціального захисту сімей з дітьми, інвалідів, одиноких та інших соціально незахищених громадян;
  • виявляти на підприємствах, у мікрорайонах, селах сім’ї окремих осіб, які потребують соціально-медичної, юридичної, психолого-педагогічної, матеріальної чи іншої допомоги, охорони морального, фізичного і психічного здоров’я;
  • встановлювати причини виниклих у них труднощів, конфліктних ситуацій, у т.ч. за місцем роботи, навчання, допомагати їм у розв`язанні існуючих проблем, працевлаштуванні, соціальному захисті;
  • сприяти інтеграції діяльності різних державних і громадських організацій та установ по наданню необхідної соціально-економічної допомоги населенню; • проводити психолого-педагогічні та юридичні консультації з питань сім`ї і шлюбу, виховну роботу серед дітей, схильних до правопорушень;
  • надавати допомогу в укладанні угод про надомну працю батькам, які мають неповнолітніх дітей, інвалідам, пенсіонерам;
  • виявляти і надавати підтримку дітям та дорослим, яким потрібна опіка і піклування, влаштування в лікувальні й учбово-виховні заклади, матеріальна, соціально-побутова та інша допомога;
  • організовувати громадський захист неповнолітніх правопорушників при необхідності – брати в ньому особисту участь;
  • сприяти створенню і діяльності центрів соціальної служби для молоді, допомоги сім’ї (всиновлення, опікунство, піклування), юнацьких, підліткових, дитячих об’єднань, асоціацій, клубів за інтересами;
  • допомагати організації і виховній діяльності інтернатів, притулків для інвалідів, людей похилого віку, бездомним та ін.;
  • брати участь у роботі по соціальній адаптації і реабілітації осіб, які повернулися зі спеціальних навчально-виховних установ і місць позбавлення волі, розв’язанні інших гострих соціальних проблем.

Посади, які може обіймати випускник спеціальності «Соціальна робота»:

  • Соціальний педагог у навчальних закладах (загальноосвітніх школах, ПТУ, школах-інтернатах);
  • Соціальний працівник у службах сім’ї та молоді;
  • Соціальний працівник у системі соціального захисту населення;
  • Соціальний координатор при сільських радах;
  • Соціальний працівник – консультант на телефоні довіри;
  • Соціальний працівник служб зайнятості;
  • Науковий співробітник у галузі соціальної роботи в науково-дослідних установах;
  • Викладач фахових дисциплін вищих навчальних закладів.

Місця роботи випускників спеціальності «Соціальна робота»:

  • Управління праці та соціального захисту населення;
  • Управління у справах неповнолітніх;
  • Державні адміністрації (міські, районні);
  • Служби зайнятості;
  • Пенсійні фонди;
  • Соціальні служби дітей, сім’ї та молоді;
  • Притулки для неповнолітніх;
  • Територіальні центри;
  • Реабілітаційні центри;
  • Загальноосвітні школи, ПТУ, школи-інтернати;
  • Вищі навчальні заклади відповідного профілю;
  • Науково-дослідні установи відповідного профілю
  • Сільські ради.

Кафедра разом iз студентами брала участь в заходах до Дня знань, посвяти у студенти першокурсникiв, у міському святі квітів, організовувала студентів-першокурсників для традиційних вечорів «Осінні зустрічі».Викладачі кафедри разом з студентами брали участь у загально інститутській акціях» Милосердя», «Зроби наше місто екологічно чистим», «Подаруй книгу».

Студенти кафедри щорічно беруть участь у Міжнародному конкурсі знавців української мови, де неодноразово ставали переможцями. Студентами та викладачами було зібрано матеріал про випускників кафедри соціальної роботи. Вже традиційним стали вечори – конкурси на кращу інсценізацію української народної пісні, «Вечорниці» спортивно-масові заходи. Куратори груп проводять анкетування по вивченню пізнавальних можливостей та здібностей студентів, їх потреб, інтересів, нахилів. Проводяться у навчальному закладі відзначення Шевченківських днів. Кафедрою соціальної роботи було проведено усний журнал «Хай вічно сяє Шевченкова весна», науково-практичну конференцію «Феномен Тараса Шевченка» спільно із членами обласної малої академії, яка була присвячена 200-річчю з дня народження Тараса Григоровича Шевченка.

Щорічно проводиться інтелектуальний турнір серед студентів третього та четвертого курсів на кращого знавця професії соціального працівника. Два рази на місяць куратори академічних груп проводять тематичні години спілкування з студентами. Студенти разом із викладачами систематично проводять профорієнтаційну роботу. Беруть участь у «Днях відкритих дверей», розповідаючи про професію соціального працівника. Викладачі кафедри соціальної роботи здійснюють особистісно зорієнтований підхід у навчанні та вихованні студентів. На лекцiях, семiнарах, консультаціях головну увагу викладачі приділяють вихованню у студентiв українського патрiотизму, нацiональної свiдомостi, любовi до України, пiдтримання та розвитку кращих традицiй інституту та університету «Україна».